Без казки –
живої, яскравої, яка захоплює свідомість і почуття дитини – неможливо уявити
дитячого мислення і дитячої творчості.
Театр
– один із найкращих способів розвинути дитячу творчість.
В
процесі підготовки та проведення театралізованих ігор у дітей формуються вміння
з допомогою засобів виразності (інтонації, міміки, жесту) точно передавати ідею
художнього твору, роблячи героя казки індивідуальністю.
Це
дуже складна діяльність і тому дитині потрібна допомога дорослого, особливо у
підготовчий період.
Вона
ні в якому разі не має на увазі тиск на індивідуальність, творчість. Треба
тільки допомогти дитині виявити ці якості, яскравіше їх розкрити.
Таким
чином :
1.
Театралізовані ігри
дають дітям свободу самовираження і самоствердження.
2.
Театралізовані ігри є
святом серед буднів. Театр – це яскраві враження, це сплеск емоцій.
3.
Театралізовані ігри
розвивають дитину духовно, формують життєвий смак, розвивають особистість.
4.
Театралізована гра
дає дітям захопленість.
5.
Театр дає можливість
створити дитячий колектив і здружити його. Під час підготовки спектаклів діти
вчаться взаємодіяти із однолітками.
6.
Театр дає дітям
поняття про честь.
Творча
гра всесторонньо розвиває, формує особистість, а тому є важливим засобом
виховання.
“... Казка і дитина
щось таке споріднене, вони так одне з одним зрослися, що якби педагоги не
намагалися вигонити казку з дитячої хати. Вона там пануватиме, бо вона природно
відповідає вимогам дитячого розуму...”
(Софія Русова).
“ Без казки, без
гри, уяви дитина не може жити... Казка _ це образно кажучи, свіжий вітер, що
роздмухує вогник дитячої думки й мови.”
(Василь Сухомлинський).
Народна казка –
це те джерело дитячої думки, значення якого важко або неможливо перебільшити.
Казки дають багаті знання про природу, рослинний та тваринний світ, людей,
допомагають фантазувати, тренують уважність, спостережливість, вчать добру,
любові, виховують моральні якості дитини, даючи їй поняття про добро та зло,
моральність та аморальність вчинків, У казках зібрані цілісні життєві програми.
Наслідуючи які дитяча свідомість набуває незамінних чинників життєздатності. А
казка покладена на народні мелодії, втілена в життя через декорації, костюми,
гру друзів-однолітків, впливає на свідомість дітей на емоційно-психологічному
рівні. Ставлення до героїв казки, які діють ось тут поряд з маленьким глядачем,
формує над свідомість дитини, а звідси випливає і формування комплексу життєвих
цілей та ідеалів. Дитина вчиться вищим формам мислення – абстракції, алегорії,
за допомогою метафор, збагачує мову, розуміє натяк, дотеп. Дитина у простій,
доступній формі починає розуміти красу слова, його силу, значення. Вчиться
любити рідну мову, культуру, бережливо ставиться до всього живого на землі.
Казки доступні дітям уже з раннього віку, як за умов родинного виховання, так і
в садку. Казка є духовною ланкою між сім‘єю та дитячим садком і навпаки.
Через казку ми
маємо можливість формувати оптимістичне ставлення дітей до життя, що стає таким
актуальним в нашому сьогоденні. Казка – це завжди перемога добра над злом,
мудрості на тупістю, правди над кривдою. І ось тут, потрібно підійти до
практичної сторони у роботі над музично-театралізованим дійством.
Саме в момент,
коли творчий задум починає втілюватись в життя, постає питання яким чином організувати навчальний процес
дітей, щоб в результаті без надмірних зусиль з боку дітей, вийшла красива,
добра і зворушлива казка. Таким виходом може слугувати організація сюжетної
гри-драматизації з невеликою підгрупою дітей.
Народна гра,
музика, театральне мистецтво – це споконвічні геніальні вчителі і вихователі,
тож час повернутись до цих незримих педагогів – розумних і лагідних,
далекоглядних І передбачливих, від яких не почуєш жодного лихого слова або
крику – тільки добро, всеохоплювальна усмішка з
ясного, блакитного неба – радійте дітки, ростіть!
Хочеться відмітити
позитивні сторони методу театралізації, як методу художньо-педагогічного. Адже
завдяки театралізації ми маємо можливість розвивати творчі та інтелектуальні
здібності дітей (артистичність, імпровізацію, здатність до перевтілення
збагачення кругозору, самооцінка); вдосконалення координації рухів, жестів,
пластики дитини та її міміки; розвивається виразність мовлення (ритм, дикція,
інтонаційна виразність). Діти опановують діалогічне та монологічне мовлення.
Виховання високих почуттів любові до Батьківщини, відчуття дітьми причетності
до духовних скарбів свого народу (пісні, танцю, усної народної творчості),
живий інтерес малюків до мистецтва театрального, музичного, художнього.
З досвіду роботи Корнієнко О. А.
«Духовно-моральне виховання
та розвиток мовленнєвих
здібностей дітей
дошкільного віку
шляхом використання казок»
Немає коментарів :
Дописати коментар